пʼятниця, 25 березня 2011 р.

Музей у Keukenhof - тюльпаноманія триває...

Цей допис присвячується тюльпанам! Не секрет, що всесвітню моду на ці квіти започаткували і досі успішно підтримують голанці. Тому цілком справедливо, що тюльпанам створили два музеї – один в Амстердамі, а інший поблизу міста Liseen на території парку Keukenhof. Про нього й мова. Вхід до власне музею безкоштовний, оскільки входить у вартість відвідин парку (14,5 ). Keukenhof - одне з найбільш туристичних і, додам, широко розрекламованих, місць у Нідерландах. Звідси й ціна. І циганити з вас гроші почнуть ще на вході, де запропонують за якихось 4€ кольоровий буклет-гід по парку. Моя вам порада – не беріть. По-перше парк насправді не такий величезний, хай там що говорять самі голанці (пам’ятаймо – все відносно!), а довкола розставлено стенди і вказівники. По-друге, ви однак витринькаєте більше ніж планували, тут для цього є всі умови: сувенірні крамниці розташовано вже при вході й далі біля (або й всередині) кожної оранжереї на вашому шляху. Вам пропонуватимуть скляні вітражі, краватки і фартушки, дерев’яні черевики і цілу купу листівок та календарів з зображеннями тюльпанів, авторську і не дуже кераміку, пластикові і живі квіти і звісно самі бульби та цибулинки. Але надто не мрійте, тут вам не запропонують нічого кращого ніж будь-який голанський садовий центр (не кажучи вже про відверто туристичні ціни). Крім того повсюди візочки з бельгійськими вафлями та морозивом, кав’ярні і ресторани… Встояти дуже важко!

Сам музей посеред всього цього юрмиська займає далеко не чільне місце – це будиночок на одну залу, де досить скупо, на трьох стендах, зображено славнозвісну тюльпаноманію та особливості вирощування цих квітів (а позаяк Україна і досі аграрна країна то цим нас не здивуєш). Відеоряд показує будні сучасного господарства з вирощування цибулин. Відео знов таки патріотичне але дещо сухе, однак справляє певне враження, бо квіткова індустрія тут поставлена на значно ширшу ногу ніж вирощування цукрових буряків в Україні. Ще дві вітрини показують колекцію спеціальних вазочок для пророщування цибулин на підвіконні. В країні їх стільки, що жодної цінності вони вже не становлять - за антикварну вазочку ціни починаються з 2,5€ . Я дуже довго дивилась на одну бузкову за 5€ , але.. Виявилось що скляні посудини, які я купила як підсвічники у нашому секонді це і є ті самі вази, котрі тут по 2,5€ . Та вони мені всі три разом стільки не коштували! Це що ж виходить - я мала сувенір з Нідерландів ще задовго до того як сюди вибралась? Одним словом, не купила.

Крім того музей має спеціальні сита, для розподілу цибулин за сортами – високоякісні, другосортні і так собі।(фото 2) А от пластиковий муляж, що демонструє будову квітки, мені нагадав уроки біології в школі. Крім того вам запропонують згорнути з паперу пуделко, позначивши ваше ім’я і якісь захопливі відгуки (взагалі передбачається що ви будете у захваті від всього щойно побаченого!) і власноруч висадити манюпуню цибульку। Потім їх пересадять в парники। Я не дуже зрозуміла для чого це робиться, очевидно, у такий спосіб туристи докладаються до марудної справи вирощування розсади для парку і корисно і відвідувачам атракція.

Значно цікавіша велика мапа на стіні при виході – вам пропонують взяти чималу булавку з пуделка і позначити ваше рідне місто. Мапу я уважно розглянула – Європа нагадувала їжака, далі пустка і самотня позначка там, де Москва. Тож я гордо встромила булавку десь в районі Полісся (врешті, гадаю, при такому масштабі не так принципово, поцілила я в Рівне, Сарни чи Здолбунів). Хотілося б думати, що я перша українка, що відвідує Keukenhof, але десь у натовпі серед парку чула рідну мову. Тому буду лестити собі думкою, що я перша туристка з України, яка спромоглася прочитати і зрозуміти заклик під мапою! Це викликало маленький ажіотаж серед працівників, які найперше поцікавилася як називається цей простір на мапі між Москвою і Європою, додам, що навіть Київ тут не позначено. Далі мене розпитали як дуже мені тут подобається і я ввічливо сказала, що – нічого, гарно. Бо насправді сезон цвітіння тюльпанів не розпочався і особливо хвалити парк ще якось не було приводу. Чесно скажу, що оскільки я провела в Голандії певний час, то АЖ ТАКОГО враження Keukenhof на мене не справив.

Continue reading Музей у Keukenhof - тюльпаноманія триває...

субота, 19 березня 2011 р.

Вітряки - останні з могікан

Про Нідерланди всі достеменно пам’ятають три речі – тюльпани, голанський сир і вітряки. Так от, як би не вітряки, то не було б ні тюльпанів ні сиру, ні зрештою й Rijksmuseum, (бо тоді б ні з чого було б малювати знамениті натюрморти і пейзажі!). Як люблять тут казати – Бог створив Землю, а Нідерланди створили голанці. І вони мають повне право заявляти подібне: майже 60% Нідерландів - це землі які були осушені і фактично відвойовані у боліт і моря. За допомогою вітряків. Але за минуле сторіччя передові голанці більшу частину їх замінили на сучасні, «не такі романтичні зате значно ефективніші» як пояснили мені місцеві. Залишили лише кілька, як історичну памʼятку (я за два місяці їзди Голандією бачила 8).

Оцей, що на фото знаходиться у містечку Лейден, і перетворений на музей. Зваблива табличка обіцяла, що всередині все значно детальніше буде пояснено ще й англійською мовою. Вхід коштує лише 3 (найдешевший музей з тих, що мені тут траплялись!) зате й всередині власне немає нічого крім самого вітряка. Хіба що численні його зображення – з дерева, металу й паперу, реконструкція трьох житлових кімнат з гравюрами вітрячків на стінах і екран де крутять довге патріотичне й нуднувате (я не додивилась) відео про те як голанці створювали Нідерланди. Відео було таки англійською, більше табличок, за винятком тих, що просять спускатися додолу задкуючи, обличчям до східців, я не знайшла.

У ціну входить задоволення видряпатис
ь на оглядовий майданчик, потриматися за крило, зробити безліч фоток з неймовірними краєвидами і врешті, екстрим – спуск неймовірно стрімкими східцями назад, на рівну землю.

Зовні вітряк набагато цікавіший!

Continue reading Вітряки - останні з могікан

неділя, 13 березня 2011 р.

Naturalis - день у музеї


Ну, гадаю, давно вже пора познайомитись не лише з мистецькими музеями. Один з найбільших природознавчих музеїв Нідерландів розташований у містечку Leiden, куди зручно дістатися потягом (як і взагалі майже у будь-яке містечко Нідерландів)менш ніж за якихось 30 хвилин. Єдине, що треба пам’ятати аби знайти його – на станції вам треба вийти у двері протилежні тим, що ведуть у центр. І все! Далі просто йдете за вказівниками метрів 150-200 і ви на місці. Заблукати у Нідерландах вкрай складно, всюди вказівники, попереджувальні знаки, а назва вулиці здебільшого прикріплена ледь не на кожному куті будинку, але про всяк-випадок на сайті музею розміщено дуже детальну мапу всього містечка (знов таки, задля порядку).

Тепер про музей. Вхід до музею розташований у історичній будівлі а експозиція – у сучасній будові, що з’єднана з нею скляною галереєю. При вході розміщено сувенірну крамничку, касу, чудова книгарню, де можна придбати фахову наукову літературу, ресторан і сходи на галерею. А от далі починається все найцікавіше.

Думаєте, природознавчий музей – це запорошені кімнати, де треба розмовляти пошепки, скрізь висять таблички «руками не чіпати!»а у склянках з формаліном плаває всіляка слизька бридота? Це точно не про Naturalis! Найперше забудьте про будь-які рамки – складне планування приміщень, з численними галереями, скляними стінами і сходами викликає почуття вільності і простору. Тут немає квадратових шафок, розставлених повздовж стін і діарам за тюлевою запоною – експонати розмішені у великих прозорих вітринах,розставлені на п’єдесталах, підвішені до стелі, вмонтовані у підлогу… і все до чого можна дотягнутися не тільки можна, ТРЕБА чіпати! Музей інтерактивний – вмонтовані у підлогу датчики видають звуки живої природи, вмикають екрани і підсвітку, численні моделі, муляжі і електронні забавки вимагають вашої участі. Нудитися тут просто ніколи!

Вся інформація видається двома мовами – дацькою та англійською. У Naturalis можна легко провести весь день. Музей має п’ять поверхів і крім виставкових зал тут також є кав’ярня, кінозала, бібліотека. Експозиція побудована не за систематичним принципом, а за окремими темами, які краще можуть пояснити пересічному відвідувачу усю складність організації і розмаїття життя на Землі. Експозиція в першу чергу навчальна але не академічна, навіть якщо ви не закінчили біофак і не є юним натуралістом, все одно – буде цікаво!

Continue reading Naturalis - день у музеї

понеділок, 7 березня 2011 р.

Van Gogh Museum - туристична програма мінімум

Цього тижня запрошую вас до всесвітньо відомого Van Gogh Museum. Бути в Амстердамі і не відвідати Van Gogh Museum це все одно що бути в Парижі і не сфотографуватися на тлі Ейфелевої башти!

Насправді, тут виставлені численні роботи імпресіоністів – Клода Моне, Едуарда Мане, Каміля Піссарро... Має музей і кілька залів відведених для тимчасових експозицій і саме цього місяця тут розташована виставка робіт «Пікассо у Парижі».

Однак перлиною музею безперечно є колекція робіт Вінсента Ван Гога, починаючи від ранніх, на яких хіба досвідчений мистецтвознавець пізнає майбутнього маестро кольору, до написаних ним у лікарні Сан Ремі. І звісно, шедеври, які принесли імені Вінсента Ван Гога безсмертя, і про які, хотів би того майстер чи ні, нині знають навіть дуже далекі від мистецтва люди – такі як «Соняшники на жовтому тлі».

Певно саме тому аби вільно потрапити сюди краще приходити десь години до одинадцятої. Бо пополудні черга бажаючих відвідати музей тягнеться через всю площу і «крайні» відвідувачі географічно ближчі до Rijksmuseum. Адже бути в Амстердамі і не відвідати Van Gogh Museum ц е все одно що… Ну самі розумієте.

Ставши в чергу ви так само разом з своїми сусідами, як на конвеєрі, будете мандрувати музеєм від картини до картини і врешті, через сувенірну крамницю, на вихід. І тільки тут нарешті попрощаєтесь. Ні голландська організованість, ні вказівки працівників музею ні навіть вдосконалені аудіо-гіди з сенсорним екраном не здатні впоратись з цим збіговиськом. Певно тому більшість працівників музею мають вигляд людей, що давно примирилися з галасом, натовпом і пончиками, які відвідувачі квапливо дожовують у черзі на вхід.

Музей орієнтований на широке коло відвідувачів, і тут зроблено усе, аби час, витрачений на ознайомлення з експозицією, ви провели з приємністю: на третій поверх вас вивезуть (чи навпаки спустять додолу) ліфти, на першому поверсі розташовано музейну кавʼярню, де можна перекусити або попити кави, у перерві. Вихід та вхід, між іншим, у музеях Нідерландів розділено, аби уникнути тисняви у дверях. Окремо хочу хіба відзначити детальність табличок, де крім звиклих «олія, полотно, рік..» надається значно детальніша інформація, зокрема про те, що робить саме цю роботу такою цінною та унікальною.

Що стосується власне музейної експозиції то тут така ж система перевірки на вході, цілковита забезпеченість усіма технічними новинками і вдало продуманий загальний план. Лишається хіба позаздрити…

Continue reading Van Gogh Museum - туристична програма мінімум