Отже, довгенько то все починалось, однак наш перший запис присвячено одному з всесвітньо відомих музеїв – Rijksmuseum! Тут зберігаються полотна славетних майстрів: Рембранта,Вермеєра, Метсю.
Для того щоб потрапити сюди варто приходити зрання і бажано не у туристичний сезон, котрий починається з квітня і триває до настання суворої (як на погляд пещених західно-європейців) зими. Навіть за продуманого і акуратного підходу до організації, який властивий голландцям у всьому, біля будівлі швидко виростає довгий «хвіст» бажаючих потрапити у середину. Однак треба додати що рухається черга злагоджено й швидко. Тай взагалі, воно того варте!
Будьте готові, що за дверима на вас чекають не звиклі тітоньки у шерстяних фуфайках з окулярами на носі, а підтягнуті чоловіки у уніформі з металошукачем – ваш верхній одяг, сумочки та торби пропустять окремо, просвітивший їх вміст і якщо, боронь Боже, там буде щось подібне до ножів чи інших небезпечних предметів, вас ввічливо попросять вийняти вміст з сумки для огляду. У моїй сумці їх зацікавив здоровенний ключ до вхідних металевих дверей, яких тут навіть у музеях уже не побачиш)))) Довго дивувались і перепросили за незручності. Та дрібниця, хлопці!
Йдемо далі. У холі крім квитків (12.5 €) ви можете взяти навушники з плеєром (5€), де однією з 15 мов, на ваш вибір, приємний голос повідомить головну інформацію про окремі зали та експонати у них. Натиснувши на відповідну кнопку з номером, зазначеним біля картини на вказівнику, ви прослухаєте детальнішу розповідь про той з шедеврів, що привернув вашу увагу. У такий вишуканий спосіб раз і назавжди вирішено проблему галасливих юрм, що заступають більшу частину цікавого, і метушливих екскурсоводів. Мабуть це сподобалося найбільше – цілковита воля! Можна колобродити годинами, сидіти на канапах, читати ламіновані путівники, які при виході з зали просто кладеш у один з відповідних боксів. 
Попри те, що розташовано музей у історичній будівля, зсередини він дуже сучасний. Його обладнано усіма технічними новинками. Замість червоних плюшевих шнурів – низенький металевий парканчик в рівень нижче коліна, який ненав’язливо оберігає картини від надмірної допитливості. На тлі сірих стін, вбрані здебільшого у однакові стримані чорні рами шедеври світових майстрів виділяються яскравими плямами. Окремо слід відзначити світло, бо мандруючи з зали у залу ви його здебільшого не помічаєте, настільки грамотно продумано підсвітку. Зали у яких розміщено срібло, оббиті чорним і у скляних лаконічних вітринах виразно помітно найменші опуклості на майстерному різьбленні, коштовний полиск полірованих тарелів і келихів.
Остання кімната, у яку врешті потрапляєш – розкішна сувенірна крамниця. Тут головне не втрачати голови. Зберігайте спокій – більшість з цих кольорових речей, на які кидаєшся під загальним враженням, потім не знадобляться. А якщо все таки надумаєтесь, то поруч на площі стоїть така ж крамниця.
Одне шкода: будь-яка фото і відео зйомка всередині музею суворо заборонена। За жодні гроші. Навіть для наших. Тому лише загальні плани для створення певного враження.
