«Доля однієї ріки» та одного Музею

(або Свято на нашій вулиці!) Сьогодні мова не про закордонні музеї та скансени, сьогодні буду хвалити НАШИХ! І вони цього заслуговують, бо завдяки їх зусиллям вже протягом двох місяців працює експозиція, що розповідає про «Долю однієї ріки». Вона про Полтву: річку, що біжить по проспекту Свободи, а точніше – просто під ним. Попід фонтаном, на цямрині якого люблять фотографуватися туристи та молодята, під ногами продавців повітряних кульок та морозива; вже десятки років замкнена у кам’яному склепінні. Досі лише дигери та працівники відповідних служб навідувались до забутого всіма потоку, який колись живив своїми водами Львів. Але ця виставка повертає до нас Полтву, вперше за багато років про річку знову заговорили. За час, що минув з дня відкриття, виставку щоденно відвідують сотні людей: старі й малі, школярі з батьками і туристичні групи, львів’яни та гості нашого міста. І хоча розміщено експозицію на третьому поверсі Історичного музею, проте своєю появою ця виставка цілком і повністю завдячує ентузіастам Державного природознавчого музею. І для того щоб виставка таки відбулася, їм довелося збирати призабуті дати та числа, продумувати оформлення стендів, монтувати підсвітку та постаменти. Все, від найменшого цвяха до особливої атмосфери, що панує у цих двох кімнатках, - справа їхніх рук. Але як це найчастіше й трапляється у житті, справжні герої залишилися поза кадром. Скажу лише, що на цих фото, зроблених у день відкриття експозиції, дехто з них є – десь там, скромно загублений у юрбі відвідувачів.

Continue reading «Доля однієї ріки» та одного Музею