субота, 23 лютого 2013 р.

Музейний сайт: матеріал для роздумів

http://solomonmacauley.files.wordpress.com/
Наявність сайту організації є обов'язковим елементом її існування та життєдіяльності. Принаймні, це загально прийнята норма. Сайт виконує роль візитної картки організації, створює її імідж і доводить її "законність" та сприяє формуванню ідентичності. Сьогодні в українському музейному середовищі ведуться дебати про повернення до життя музейних сайтів, які не оновлюються, а їх старі версії вже давно пережили свій вік. Зокрема про ці проблеми говорять на інтегрованому в сайт Української правди проекті "Динамічний музей" та на Музейному просторі .
Приємною новиною стало те, що у соціальних мережах зросла віртуальна присутність українських музеїв. Це відзначає автор статті Олексій Копитько і наводить рейтинг музеїв в мережі Facebook. Така тенденція не в новинку і на те є декілька причин. По-перше - це загально суспільний тренд, в якому музеї не є виключенням. По-друге, управління Facebook сторінкою у соціальній мережі не потребує майже ніяких спеціальних навичок, окрім впевненого користування персональним комп'ютером. Тому, будь який працівник музею може взяти на себе ініціативу відкрити і провадити таку сторінку, і заробляти для музею бажані "лайки". Такого виду діяльність також можна позиціонувати як захоплюючу гру, де ставками є публікації, а виграші це "лайки" та статистика поширення.
Таку саму долю могли б мати сьогодні і музейні сайти, якби не кілька але... Коли популярність мати свій сайт набирала ваги, то всі сторінки, структуру і інформацію треба було вносити власноручно, тобто мати мінімальні навики кодування. І цим користались веб-дизайнери, адже без них робота сайту була б не можливою. Ймовірно, що на сьогодні ще залишилось багато музейників, які вважають так само. Насправді ж все набагато простіше, якби співробітникам музею запропонували скористатися однією з CMS-платформ (CMS - content mаnagement service або система управління вмістом). Ці платформи призначені для зручного і автоматичного адміністрування наповненням сайту з тою ж легкістю, що й на блозі чи у соціальних мережах. Тобто єдиною роботою веб-дизайнера є власне дизайн сайту та його запуск. Після чого сайт готовий до роботи. Інколи трапляються ситуації, коли за прийняття  рішень щодо створення та наступного обслуговування інтернет-сторінки відповідальними є  непоінформовані про існування таких систем працівники (тобто старші по кар'єрній драбині), що бояться будь-яких змін. Деякі музеї не бояться і створюють свої сайти на блоговому ресурсі (http://www.museudobrincar.com/), бо головним все ж залишається основна функція - подання найсвіжішої інформації. І тут вже варто посперечатись із автором публікації (http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/21/108504/), який порівнює українські музейні сайти із набільшими музеями світу (Лувр та Британським музеєм), які за своїм бюджетом перевищують весь бюджет Міністерства культури України. З них варто брати приклад, але з ними не можна порівнювати.
Та існування самого сайту, а точніше його наповнення, викликає багато питань як в Україні, так і закордоном. Деякі з них наведені нижче:

  • Чи заходять на сайт безпосередні відвідувачі музею?
  • Чим саме цікавляться люди на сайті?
  • Чи відповідає наповнення зацікавленням відвідувачів?
  • Чи сприяє сайт виникненню бажання відвідати сам музей?
  • Чи технології виправдовують покладенні на них сподівання?
  • Чи виправдовують сайти витрачені на нього фінансові та інтелектуальні ресурси?
  • Яке завдання стоїть перед сайтом музею?
  • Навіщо витрачати багато ресурсів для публікації колекції в інтернеті?
  • Чи потрібен музейний сайт взагалі, в практичному розумінні, коли є соціальні мережі та інші широко поширені інтернет-сервіси?
Ці ж самі питання задає музейному співтовариству Koven Smith (відео), директор відділу технологій в Денверському музеї мистецтв. І на ці питання немає однозначної відповіді. Справа в тому, що кожен музей повинен сам вирішувати чи створювати естетичний, функціональний та інформативний сайт, чи присвятити час та зусилля розбудові своє аудиторії в соціальних мережах.





Continue reading Музейний сайт: матеріал для роздумів

субота, 9 лютого 2013 р.

, ,

Музейні тренди сьогодення


Для розвитку любої галузі характерні тренди. Не є виключенням і музейна галузь, де присутні свої характерні  і особливі тренди. До них варто прислухатись і брати до уваги, якщо музейні професіонали хочуть бути на рівні сучасних музеїв або впровадити інновації в цілу галузь. Ми наводимо список трендів, які на сьогодні переважають у політиці діяльності в основних музеях світу. А саме
  • Дігіталізація (перехід і пріоритет цифрового формату в музеях)
  • Відкрита влада (Прозоре управління)
  • Відкритість колекцій (Доступність до колекцій)
  • Віртуальний продаж квитків і доступ до музею за ними
  • Електронні книги та електронна документація музею
  • Інтеграція смартфонів в музеї
  • Розширення меж інтерактивності
  • Глобальний погляд 
  • Застосування кінекту (управління комп'ютерними пристроями без засобів вводу)
  • Розвиток музею шляхом залучення фрілансерів, волонтерів та інших спеціалістів (зменшення ролі куратора, як єдиного керівника)
  • Вбудовані технології
  • Соціальні мережі
  • Досвід он-лайн
  • Залучення художників і побудова арт-об'єднаннь в межах музейного середовища
  • Змішування культурних кордонів
  • Використання відкритого ресурсу
  • Рівний доступ для всіх
  • Створення заходів у музеї
  • Залучення місцевої громади
  • "Зелений музей" (енергоефективність, повторне використання)
Методи впровадження даних трендів мають найрізноманітніші форми і часто стають унікальними та дуже успішними. Таким чином музейні тренди перетворюються на стандартні практики і правила "доброго тону" в музейному середовищі. Тренди - це шляхи, якими йде розвиток музейної справи. Їх можна і не розвивати, як це роблять передові музеї світу, але їх варто використовувати у своїй повсякденній практиці

.
Continue reading Музейні тренди сьогодення