четвер, 30 червня 2011 р.

«Доля однієї ріки» та одного Музею


(або Свято на нашій вулиці!) Сьогодні мова не про закордонні музеї та скансени, сьогодні буду хвалити НАШИХ! І вони цього заслуговують, бо завдяки їх зусиллям вже протягом двох місяців працює експозиція, що розповідає про «Долю однієї ріки». Вона про Полтву: річку, що біжить по проспекту Свободи, а точніше – просто під ним. Попід фонтаном, на цямрині якого люблять фотографуватися туристи та молодята, під ногами продавців повітряних кульок та морозива; вже десятки років замкнена у кам’яному склепінні. Досі лише дигери та працівники відповідних служб навідувались до забутого всіма потоку, який колись живив своїми водами Львів. Але ця виставка повертає до нас Полтву, вперше за багато років про річку знову заговорили. За час, що минув з дня відкриття, виставку щоденно відвідують сотні людей: старі й малі, школярі з батьками і туристичні групи, львів’яни та гості нашого міста. І хоча розміщено експозицію на третьому поверсі Історичного музею, проте своєю появою ця виставка цілком і повністю завдячує ентузіастам Державного природознавчого музею. І для того щоб виставка таки відбулася, їм довелося збирати призабуті дати та числа, продумувати оформлення стендів, монтувати підсвітку та постаменти. Все, від найменшого цвяха до особливої атмосфери, що панує у цих двох кімнатках, - справа їхніх рук. Але як це найчастіше й трапляється у житті, справжні герої залишилися поза кадром. Скажу лише, що на цих фото, зроблених у день відкриття експозиції, дехто з них є – десь там, скромно загублений у юрбі відвідувачів.
Continue reading «Доля однієї ріки» та одного Музею

пʼятниця, 25 березня 2011 р.

Музей у Keukenhof - тюльпаноманія триває...

Цей допис присвячується тюльпанам! Не секрет, що всесвітню моду на ці квіти започаткували і досі успішно підтримують голанці. Тому цілком справедливо, що тюльпанам створили два музеї – один в Амстердамі, а інший поблизу міста Liseen на території парку Keukenhof. Про нього й мова. Вхід до власне музею безкоштовний, оскільки входить у вартість відвідин парку (14,5 ). Keukenhof - одне з найбільш туристичних і, додам, широко розрекламованих, місць у Нідерландах. Звідси й ціна. І циганити з вас гроші почнуть ще на вході, де запропонують за якихось 4€ кольоровий буклет-гід по парку. Моя вам порада – не беріть. По-перше парк насправді не такий величезний, хай там що говорять самі голанці (пам’ятаймо – все відносно!), а довкола розставлено стенди і вказівники. По-друге, ви однак витринькаєте більше ніж планували, тут для цього є всі умови: сувенірні крамниці розташовано вже при вході й далі біля (або й всередині) кожної оранжереї на вашому шляху. Вам пропонуватимуть скляні вітражі, краватки і фартушки, дерев’яні черевики і цілу купу листівок та календарів з зображеннями тюльпанів, авторську і не дуже кераміку, пластикові і живі квіти і звісно самі бульби та цибулинки. Але надто не мрійте, тут вам не запропонують нічого кращого ніж будь-який голанський садовий центр (не кажучи вже про відверто туристичні ціни). Крім того повсюди візочки з бельгійськими вафлями та морозивом, кав’ярні і ресторани… Встояти дуже важко!

Сам музей посеред всього цього юрмиська займає далеко не чільне місце – це будиночок на одну залу, де досить скупо, на трьох стендах, зображено славнозвісну тюльпаноманію та особливості вирощування цих квітів (а позаяк Україна і досі аграрна країна то цим нас не здивуєш). Відеоряд показує будні сучасного господарства з вирощування цибулин. Відео знов таки патріотичне але дещо сухе, однак справляє певне враження, бо квіткова індустрія тут поставлена на значно ширшу ногу ніж вирощування цукрових буряків в Україні. Ще дві вітрини показують колекцію спеціальних вазочок для пророщування цибулин на підвіконні. В країні їх стільки, що жодної цінності вони вже не становлять - за антикварну вазочку ціни починаються з 2,5€ . Я дуже довго дивилась на одну бузкову за 5€ , але.. Виявилось що скляні посудини, які я купила як підсвічники у нашому секонді це і є ті самі вази, котрі тут по 2,5€ . Та вони мені всі три разом стільки не коштували! Це що ж виходить - я мала сувенір з Нідерландів ще задовго до того як сюди вибралась? Одним словом, не купила.

Крім того музей має спеціальні сита, для розподілу цибулин за сортами – високоякісні, другосортні і так собі।(фото 2) А от пластиковий муляж, що демонструє будову квітки, мені нагадав уроки біології в школі. Крім того вам запропонують згорнути з паперу пуделко, позначивши ваше ім’я і якісь захопливі відгуки (взагалі передбачається що ви будете у захваті від всього щойно побаченого!) і власноруч висадити манюпуню цибульку। Потім їх пересадять в парники। Я не дуже зрозуміла для чого це робиться, очевидно, у такий спосіб туристи докладаються до марудної справи вирощування розсади для парку і корисно і відвідувачам атракція.

Значно цікавіша велика мапа на стіні при виході – вам пропонують взяти чималу булавку з пуделка і позначити ваше рідне місто. Мапу я уважно розглянула – Європа нагадувала їжака, далі пустка і самотня позначка там, де Москва. Тож я гордо встромила булавку десь в районі Полісся (врешті, гадаю, при такому масштабі не так принципово, поцілила я в Рівне, Сарни чи Здолбунів). Хотілося б думати, що я перша українка, що відвідує Keukenhof, але десь у натовпі серед парку чула рідну мову. Тому буду лестити собі думкою, що я перша туристка з України, яка спромоглася прочитати і зрозуміти заклик під мапою! Це викликало маленький ажіотаж серед працівників, які найперше поцікавилася як називається цей простір на мапі між Москвою і Європою, додам, що навіть Київ тут не позначено. Далі мене розпитали як дуже мені тут подобається і я ввічливо сказала, що – нічого, гарно. Бо насправді сезон цвітіння тюльпанів не розпочався і особливо хвалити парк ще якось не було приводу. Чесно скажу, що оскільки я провела в Голандії певний час, то АЖ ТАКОГО враження Keukenhof на мене не справив.

Continue reading Музей у Keukenhof - тюльпаноманія триває...

субота, 19 березня 2011 р.

Вітряки - останні з могікан

Про Нідерланди всі достеменно пам’ятають три речі – тюльпани, голанський сир і вітряки. Так от, як би не вітряки, то не було б ні тюльпанів ні сиру, ні зрештою й Rijksmuseum, (бо тоді б ні з чого було б малювати знамениті натюрморти і пейзажі!). Як люблять тут казати – Бог створив Землю, а Нідерланди створили голанці. І вони мають повне право заявляти подібне: майже 60% Нідерландів - це землі які були осушені і фактично відвойовані у боліт і моря. За допомогою вітряків. Але за минуле сторіччя передові голанці більшу частину їх замінили на сучасні, «не такі романтичні зате значно ефективніші» як пояснили мені місцеві. Залишили лише кілька, як історичну памʼятку (я за два місяці їзди Голандією бачила 8).

Оцей, що на фото знаходиться у містечку Лейден, і перетворений на музей. Зваблива табличка обіцяла, що всередині все значно детальніше буде пояснено ще й англійською мовою. Вхід коштує лише 3 (найдешевший музей з тих, що мені тут траплялись!) зате й всередині власне немає нічого крім самого вітряка. Хіба що численні його зображення – з дерева, металу й паперу, реконструкція трьох житлових кімнат з гравюрами вітрячків на стінах і екран де крутять довге патріотичне й нуднувате (я не додивилась) відео про те як голанці створювали Нідерланди. Відео було таки англійською, більше табличок, за винятком тих, що просять спускатися додолу задкуючи, обличчям до східців, я не знайшла.

У ціну входить задоволення видряпатис
ь на оглядовий майданчик, потриматися за крило, зробити безліч фоток з неймовірними краєвидами і врешті, екстрим – спуск неймовірно стрімкими східцями назад, на рівну землю.

Зовні вітряк набагато цікавіший!

Continue reading Вітряки - останні з могікан